12 Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
16 Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
17 Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
18 І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.
19 Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.
20 Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22 А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
24 І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
25 Пане! -сказали йому, - він має вже десять!
26 Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”