1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!
2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар.
3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
5 Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець.
8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
9 Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.
11 Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
13 Бо він - наймит і не турбується вівцями.
14 Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!
17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.